Туманність Андромеди - Ефремов Иван Антонович - Страница 15

— Якщо врятуємо… — скривився Пур Хісс, стримуючи приплив радості.

— Авжеж, якщо! — згодився Ерг Ноор. — Але це чітка мета. Треба зібрати всі сили на її досягнення. Ви, Пур Хісс і Інгрід, ведіть спостереження над планетами і обчислюйте їх розміри. Бер і Ніза, обчисліть за масою планет швидкість втечі, а потім — орбітальну швидкість і оптимальний радіант[8] обертання зорельота.

Дослідники почали готуватися на всякий випадок і до посадки. Біолог, геолог і лікар готувалися скинути розвідувальну станцію-робота, механіки настроювали посадочні локатори й прожектори, збирали ракету-супутник для передачі повідомлення на Землю.

Після пережитого жаху та безнадії працювалося особливо добре, робота переривалася тільки під час гойдання зорельота в завихреннях гравітації. Але “Тантра” вже так уповільнила швидкість, що її коливання більше не були вбивчими для людей.

Пур Хісс та Інгрід визначили наявність двох планет. Від наближення до зовнішньої довелося відмовитись — величезна, холодна, оповита густою, певно, отруйною атмосферою, вона загрожувала загибеллю. Якщо вже вибирати вид смерті, то, мабуть, краще було б згоріти біля поверхні залізної зірки, ніж потонути в пітьмі аміачної атмосфери, увігнавши корабель у тисячокілометрову товщу льоду. Такі самі страшні велетенські планети були і в Сонячній системі — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.

“Тантра” неухильно наближалася до зірки. Через дев’ятнадцять діб визначилися розміри внутрішньої планети — вона була більша за Землю. Знаходячись близько від свого залізного сонця, планета з шаленою швидкістю мчала по своїй орбіті — її рік навряд чи був більший за два-три земні місяці. Невидима зірка Т, мабуть, достатньо обігрівала її своїм чорним промінням — при наявності атмосфери там могло бути життя. В цьому разі посадка ставала особливо небезпечною…

Чуже життя, що розвивалося в умовах інших планет, іншими шляхами еволюції, життя в загальній для космосу формі білкових тіл було надзвичайно шкідливе для мешканців Землі. Захисні пристосування організмів проти шкідливих покидьків і хвороботворних бактерій, вироблені за мільйони століть на нашій планеті, були безсилі проти чужих форм життя. В такій же мірі життя з інших планет наражалося на небезпеку на нашій Землі.

Основна діяльність тваринного життя: вбиваючи — пожирати і пожираючи — вбивати, при зіткненні тварин різних світів проявлялася з гнітюче неприхованою жорстокістю. Неймовірні хвороби, блискавичні епідемії, шкідники, які страшенно розмножилися, жахливі пошкодження супроводили перші дослідження населених живими організмами, але безлюдних планет. Та й населені мислячими людьми світи зробили безліч спроб і довго готувалися до того, щоб вступити в безпосередній зорелітний зв’язок. На нашій Землі, віддаленій од центральних, багатих на життя згущених зон Галактики, ще не бувало гостей з планет інших зірок, представників інших цивілізацій. Рада Зореплавання тільки нещодавно закінчила підготовку до прийому друзів з недалеких зірок — із Змієносця, Лебедя, Великої Ведмедиці і Райського Птаха.

Ерг Ноор, стурбований можливою зустріччю з невідомим життям, дав розпорядження витягти з далеких комірок засоби біологічного захисту.

Нарешті “Тантра” зрівняла свою орбітальну швидкість із швидкістю внутрішньої планети залізної зірки і почала обертатися навколо неї. Розпливчаста, бура, з відсвітом величезної криваво-коричневої зірки поверхня планети — точніше, її атмосфера — ставала видимою тільки в електронному інверторі. Всі без винятку члени експедиції були зайняті біля приладів.

— Температура поверхні шарів на освітленому боці триста двадцять градусів Кельвіна!

— Обертання навколо осі — приблизно двадцять діб!

— Локатори встановили наявність води й суші.

— Товщина атмосфери — тисяча сімсот кілометрів.

— Уточнена маса — сорок три цілих дві десятих земної. Повідомлення надходили безперервно, і характер планети ставав усе яснішим.

Ерг Ноор систематизував одержувані цифри, збираючи матеріал для обчислення орбітального режиму. Сорок три і дві десятих земної маси — планета була велика. Сила тяжіння притисне корабель до поверхні планети. Люди перетворяться на безпорадних комах на клею…

Начальник експедиції згадав страшні розповіді — напів-легенди, напівбилиці — про старі зорельоти, які з різних причин потрапляли на величезні планети. Тоді кораблі з малими швидкостями, з недостатньої сили пальним часто гинули. Ревіння моторів — і судорожне здригання корабля, який, не маючи сили вирватися, немов прилипав до поверхні планети. Зореліт лишався цілим, але з хрускотом ламалися кістки людей — невимовний жах, переданий в уриваних зойках останніх прощальних повідомлень…

Екіпажу “Тантри” не загрожувала така доля, поки вони обертатимуться навколо планети. Але якщо доведеться сісти на її поверхню, то тільки дуже сильні люди зможуть знести тягар своєї живої ваги в цьому майбутньому своєму пристановищі. Пристановищі на десятки років життя… Чи зможуть вони вижити в таких умовах? Під тягарем гнітючої ваги, у вічному мороці інфрачервоного чорного сонця, в щільній атмосфері? Але що б там не було — це не загибель, це надія на порятунок, і вибору немає!

“Тантра” описувала свою орбіту близько до межі атмосфери. Співробітники експедиції не могли припустити нагоди, щоб не дослідити досі невідому планету, яка знаходилася порівняно недалеко від Землі. Освітлений — точніше, нагрітий — бік планети відрізнявся від тіньового не тільки значно вищою температурою, але й величезними скупченнями електрики, що заважала навіть потужним локаторам, показання яких страшенно спотворювались. Ерг Ноор вирішив вивчати планету за допомогою бомбових станцій. Скинули фізичну станцію, і автомат доповів про дивовижну кількість вільного кисню в неоново-азотній атмосфері, про водяну пару і температуру дванадцять градусів тепла. Ці умови були в цілому подібні до земних. Тільки тиск товстого шару атмосфери перевищував нормальний тиск Землі в один і чотири десятих раза та сила тяжіння більше ніж у два з половиною рази переважала земну.

— Тут можна жити! — мляво посміхнувся біолог, передаючи начальникові повідомлення станції.

До п’ятнадцятого обороту зорельота підготували станцію-бомбу з потужним телепередавачем. Але друга фізична станція, скинута в тінь, коли планета повернулась на сто двадцять градусів, зникла, не подавши сигналів.

— Попала в океан, — закусивши губу від досади, констатувала геолог Біна Лед.

— Доведеться промацати головним локатором, перш ніж скидати робот-телевізор! У нас їх тільки два!

“Тантра”, випускаючи жмут спрямованого радіовипромінювання, оберталася над планетою, промацуючи невиразні через спотворення контури материків і морів. Вималювались обриси величезної рівнини, яка врізувалась в океан або розділяла два океани майже на екваторі планети. Зореліт описував променем зигзаги, захоплюючи смугу завширшки двісті кілометрів. Раптом на екрані локатора спалахнула яскрава цятка. Свисток, який полоснув по напружених нервах, підтвердив, що це не галюцинація.

— Метал! — вигукнув геолог. — Відкрите родовище. Ерг Ноор похитав головою.

— Хоч і який раптовий був спалах, я встиг помітити чіткість контурів предмета. Це або великий шматок металу — метеорит, або…

— Корабель! — одночасно вигукнули Ніза і біолог.

— Фантастика! — відрізав Пур Хісс.

— А може, й дійсність, — заперечив Ерг Ноор.

— Все одно суперечки марні, — не здавався Пур Хісс. — Нічим не можна перевірити. Не будемо ж ми сідати…

— Перевіримо через три години, коли прийдемо знову до цієї рівнини. Зверніть увагу — металева річ знаходиться на рівнині, яку обрав би і я для посадки… Ми скинемо телевізорну станцію саме туди. Поставте промінь локатора на шес-тисекундне попередження!

План, який намітив начальник експедиції, вдався, і “Тантра” вдруге пішла в тригодинний обліт темної планети. Тепер, коли корабель наближався до материкової рівнини, його зустріло донесення телеробота. Раптом спалахнув екран, і люди впилися поглядами в нього. Клацнув, увімкнувшись, і непомітно забігав зоровий промінь, подібний до людського ока, окресливши контури предметів там, далеко внизу, в тисячокілометровій темній безодні. Кей Бер чітко уявив, як повертається схожа на маяк головка станції, що висунулася з твердого панцира. У зоні, освітленій променем автомата, бігли по екрану невисокі обриви, горби, чорні завихрення водориїв. Їх одразу ж сфотографували. Несподівано через екран промчали видіння блискучого, рибоподібного контура, а потім знову повисла відкинута променем темрява з вирваними з неї уступами плоскогір’я.