Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна - Толстой Алексей Николаевич - Страница 1
АЕЛІТА
У Петрограді, на вулиці Червоних Зір, появилася дивна об’ява: невеликий, сірого паперу аркуш було прибито до облупленої стіни порожнього будинку. Кореспондент американської газети Арчібальд Скайльс, проходячи мимо, побачив босу молоду жінку в ситцевому охайному платті, яка стояла перед об’явою: вона читала, ворушачи губами. На її втомленому, милому обличчі не було подиву, тільки в синіх байдужих очах світилося щось несамовите. Жінка засунула пасмо хвилястого волосся за вухо, підняла з тротуару кошик із зеленню і пішла через вулицю.
Об’ява була варта великої уваги. З цікавості Скайльс прочитав її, підійшов ближче, провів рукою по очах, перечитав ще раз.
— Twenty three, — нарешті мовив він, що мало означати: “Сто чортів його батькові”.
В об’яві писалося:
“Інженер М. С. Лось запрошує тих, хто бажає летіти з ним 18 серпня на планету Марс, з’явитися для особистих переговорів од 6 до 8 вечора. Ждановська набережна, будинок 11, у дворі”.
Це було написано зрозуміло і просто, звичайним чорнильним олівцем.
Скайльс мимоволі помацав пульс: такий, як завжди. Глянув на хронометр: було десять хвилин на п’яту, 17 серпня 192… року.
Із спокійною мужністю Скайльс сподівався усього в цьому шаленому місті, але об’ява, прибита гвіздочками до облупленої стіни, вплинула на нього надзвичайно болісно.
Дув вітер безлюдною вулицею Червоних Зір. Вікна багатоповерхових будинків — одні розбиті, інші позабивані дошками, здавалося, там ніхто не живе, жодна голова не визирала на вулицю. Молода жінка, поставивши кошик на тротуар, стояла по той бік вулиці й дивилася на Скайльса. Миле її лице було спокійне і втомлене.
У Скайльса заграли на вилицях жовна. Він дістав старого конверта і записав адресу Лося. В цей час перед об’явою зупинився високий, широкоплечий чоловік, без шапки, судячи по одежі — солдат, у суконній сорочці без пояса, в обмотках. Руки він знічев’я засунув у кишені. Міцна потилиця напружилася, коли він почав читати об’яву.
— Оце так замахнувся — на Марс! — озвався він задоволено і повернув до Скайльса засмагле безтурботне обличчя.
На скроні у нього навскіс білів шрам. Очі — сизо-карі і так само, як у тієї жінки, — з іскринкою. (Скайльс давно вже примітив цю іскринку в російських очах і навіть писав про неї в статті: “Відсутність у їхніх очах певності, то насмішкуватість, то шалена рішучість і, нарешті, незрозумілий вираз переваги — надто болюче впливають на європейську людину”).
— А от узяти б і полетіти з ним, дуже просто, — знову мовив солдат, усміхнувся простодушно і водночас швидко з голови до ніг оглянув Скайльса.
Раптом він примружився, усмішка зникла з обличчя. Він уважно дивився через вулицю на босу жінку, яка все ще нерухомо стояла біля кошика.
Кивнувши підборіддям, він сказав їй:
— Машо, ти чого стоїш? (Вона швидко блимнула очима). Ну і йшла б уже додому. (Вона переступила невеликими запорошеними ногами, зітхнула, нахилила голову). Іди, йди, я скоро прийду.
Жінка підняла кошика і пішла. Солдат сказав:
— Я увільнився в запас через контузію і поранення. Ходжу об’яви читаю, — нудьга страшенна.
— Ви думаєте піти по цій об’яві? — запитав Скайльс.
— Неодмінно піду.
— Але ж це дурниця — летіти в безповітряному просторі п’ятдесят мільйонів кілометрів.
— Що й казати — далеко.
— Це шахрайство або маячня.
— Все може бути.
Скайльс тепер теж примруживсь, оглянув солдата, який дивився на нього саме так: насмішкувато, з незрозумілим виразом переваги, спалахнув гнівно і подався до Неви. Ступав упевнено й широко. У сквері він сів на лаву, засунув руку до кишені, де, як у старого курця, лежав тютюн, одним рухом великого пальця набив люльку, закурив і випростав ноги.
В сквері шуміли старі липи. Повітря було вологе й тепле. На купі піску, сам на весь сквер, видно, уже давно, сидів маленький хлопчик у брудній сорочці в горошок і без штанів. Вітер час од часу куйовдив його біле і м’яке волосся. В руці хлопчик тримав кінець мотузочка, до другого кінця мотузочка було прив’язано за ногу стару ворону з настовбурченим пір’ям. Вона сиділа незадоволена й сердита і так само, як хлопчик, дивилася на Скайльса.
Раптом — це було тільки мить — ніби хмаринка пройшла по його свідомості, запаморочилось у голові: чи не у сні він усе це бачить?.. Хлопчик, ворона, порожні будинки, безлюдні вулиці, дивні погляди перехожих і прибита цвяшками об’ява — запрошення летіти у світові простори…
Скайльс глибоко затягнувся міцним тютюном. Розгорнув план Петрограда і, водячи по ньому кінцем люльки, знайшов Ждановську набережну.
Скайльс зайшов у двір, завалений іржавим залізом і бочками з-під цементу. На купах сміття, між сплутаними клубками дротів, поламаними частинами верстатів, росла чахла трава. У глибині подвір’я від заходу сонця палали запорошені вікна високого сарая. Невеликі двері в ньому були прочинені, на порозі навпочіпки сидів робітник і розмішував у відерці сурик. Коли Скайльс запитав, чи можна бачити інженера Лося, робітник кивнув усередину сарая. Скайльс увійшов.
Сарай був ледь освітлений — над столом, заваленим кресленнями та книгами, горіла в бляшаному конусі електрична лампочка. У глибині сарая здіймалося до стелі риштування. Тут же палало горно, яке роздмухував робітник. Крізь риштування виблискувала металева, з багатьма заклепками, поверхня сферичного тіла. В розчинені стулки воріт було видно багряні смуги заходу і клуби хмар, що піднялися з моря.
Робітник, який роздмухував горно, тихо мовив:
— До вас, Мстиславе Сергійовичу.
Із-за риштування появився кріпкий, середній на зріст чоловік. Густе, шапкою, волосся його було біле. Обличчя молоде, голене, з гарним великим ротом, з ясними очима, які дивилися пильно, не кліпаючи, і, здавалося, летіли попереду обличчя. Він був у полотняній брудній, розхристаній сорочці, в залатаних штанях, підперезаних мотузком. У руці тримав забруднене креслення. Підходячи, він спробував застебнути на грудях сорочку, але ґудзика не було.
— Ви по об’яві? Хочете летіти? — спитав він глухуватим голосом і, вказавши Скайльсові на стілець під конусом лампочки, сів навпроти коло столу, поклав креслення і почав набивати люльку.
Це й був інженер Мстислав Сергійович Лось.
Опустивши очі, він витер сірника; вогник освітив знизу його міцне обличчя, дві зморшки біля рота — гіркі складки, широкий виріз ніздрів, довгі темні вії, Скайльс лишився задоволений оглядом. Він пояснив, що летіти не збирається, але прочитав об’яву на вулиці Червоних Зір і вважає за обов’язок ознайомити своїх читачів з таким надзвичайним і сенсаційним проектом міжпланетного сполучення.
Лось слухав, не відводячи од нього погляду, і ясні очі його дивилися так же пильно, не кліпаючи.
— Жаль, що ви не хочете зі мною летіти, жаль, — вій хитнув головою. — Люди шарахаються від мене, як од скаженого. За чотири дні я покидаю Землю і досі не можу знайти супутника. — Він знову витер сірника, пустив клуб диму. — Які дані вам потрібні?
— Найяскравіші риси вашої біографії.
— Це нікому не потрібно, — сказав Лось, — нічого незвичайного. Вчився на копійки, з дванадцяти років на своїх ногах. Молодість, роки навчання, робота, служба, — жодної риси, цікавої для ваших читачів, нічого незвичайного, крім… — Лось раптом насупився, біля рота різко позначилися зморшки. — Ну, так ось… Над цією машиною, — він тицьнув люлькою в напрямку риштування, — працюю давно. Будувати почав два роки тому. Все!
- 1/91
- Следующая