Мільйон і один день канікул - Велтистов Євген Серафимович - Страница 39

— Слово честі, — присягався зашарілий Тілі-тілі, — це останній місяцит. Я більше зроду-віку не візьму його в рот.

— За свої хитрощі ти будеш покараний, — вів далі Чур-чура. — Ти ж бо знаєш: без Автука не позбудешся місяциту. Остання плитка місяциту завжди буде у тебе в кишені. Але ти не посмієш одламати від нього й шматочка. Навіть коли дістанеш одиницю. Обіцяєш?

— Обіцяю!

А Гум-гам сказав:

— Коли ми вивчимось і полагодимо Автук, ми напишемо правила: хто зможе натискати на кнопки будь-якої в світі машини. І заборонимо наближатися до Автука ледацюгам, обманщикам і нудним людям.

І Гум-гам, ухопивши портфель, гайнув на подвір’я, де на нього чекав вірний друг.

— Агов, Максиме! У що зіграємо? Тільки годинку, не більше.

…Якщо колись із шкільного подвір’я прямо на вас вилетить зелена дерев’яна вантажна машина, або викотиться величезний, завбільшки з газетний кіоск, м’яч, або з верещанням промчать над вашою головою хлопчаки, не лякайтесь, будь ласка: діти граються. Вони ширяють на літаючих бантах і кричать згори: “Пішо-пішо-пішоходи, пішоходи-тихоходи!”

А тихоходи заздрять їм.

ЗМІСТ

В. Севастьянов. У космосі це може й статися

МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ

ГУМ-ГАМ