Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Дівчинка з Землі - Булычев Кир - Страница 29
— Якої цистерни?
— Все ясно! — мовив робот. — Він підходив до головної цистерни з мастилом! Він лихий чоловік, і він міг підсипати в неї шкідливих бактерій…
Ми сказали роботу, що бактерії могли потрапити на планету й іншим шляхом, але робот мотав головою і ні про що й слухати не хотів.
На прощання ми дали роботові бочку з мастилом, щоб він міг довести до ладу бодай десяток роботів, і обіцяли, що, як тільки вийдемо в космос, відразу пошлемо радіограму на найближчу планету, аби звідти роботам прислали корабель із маслом.
Коли робот пішов, мої друзі схвилювалися.
— Швидше, — квапили вони мене, — швидше в дорогу! Ми можемо ще врятувати капітана! Тепер уже нема сумнівів, що він опинився в біді і доктор Верховцев дуже боїться, що хто-небудь узнає правду.
— Мені взагалі соромно за землян, — кинув похмуро Зелений. — І доки ми не розгадаємо цієї таємниці, я не зможу дивитись у вічі інопланетцям. Якщо серед жителів Землі знайшовся такий підлий чоловік, наш обов’язок — його знайти і знешкодити. І в цьому нам допоможе Другий капітан, якого ми неодмінно відшукаємо. А звірі зачекають.
Я зітхнув і погодився, бо й Аліса, і Полосков були цілком згодні з Зеленим.
— Гаразд, — сказав я. — Підкоряюся більшості. Хоч і вважаю, що ваші сподівання грунтуються лише на чутках і ніякого Другого капітана ми в системі Медузи не знайдемо. Та як тільки ми переконаємося, що сталася помилка, то негайно повертаємося в центр Галактики і спішно збираємо тварин.
— Готувати корабель до відльоту! — скомандував Полосков твердим голосом. — Зелений, спустіться в машинне відділення. Заводьте супердвигуни.
Я підійшов до ілюмінатора, щоб кинути останній погляд на пустельну планету, яку занапастили, не подумавши про те, що коять, діловиті роботи. І тут побачив: до “Пегаса” по запиленому полю біжить наш знайомий робот. Він щось ніс у руках.
Я зустрів робота біля трапа.
— Тримайте звірів, — мовив він. — Тільки обов’язково змініть мастило. Поки що вони всі паралізовані. Він висипав мені до ніг купу якогось залізяччя.
— До побачення, — кинув він, дивлячись, як я приймаю трап. — Якщо знайдете того шкідника в капелюсі й не знатимете, що робити, віддайте його нам. Ми його змастимо зіпсованим мастилом.
Робот засміявся й пішов по пилюці.
Поки корабель розганявся до космічної швидкості, я змінив мастило у металевих звірів. Все-таки цікаво мені було глянути, які роботозвірята водилися на цій планеті. І коли через дві години в лабораторію заглянув Зелений, він мало не знепритомнів від здивування. По підлозі лабораторії бігали звірки на коліщатках. Вони пищали, билися між собою і пробували дертися на стіни. Звірі були страшненькі, але чимось скидалися на мишей і котів. Певно, коли роботи їх будували, вони згадали про справжніх котів і мишей.
Я посадив роботозвіряток у залізну клітку, та вони іноді з неї вилазили й ганялися коридорами за алмазною черепашкою.
Розділ 14
ПОГОНЯ ЗА ЛЕДІ ВІНТЕР
Система Медузи загубилася на найдальшому кутку нашої Галактики. Довкола великої, з довгими, як сплутане волосся, протуберанцями зірки обертаються лише три планети. Перша, найближча від зірки, розпечена так, що стало ясно — робити нам там нема чого.
Ми підлетіли до другої планети.
Планета була пустельна, похмура. Сонячні промені відбивалися від блискучих сизих скель, відбивалися від асфальтових озер, відбивалися від поодиноких голих дерев. Над планетою дув вічний вітер.
— Ну як? — спитав я у говоруна. — Це та планета чи ні?
Говорун схилив голову набік і нічого не відповів.
— Тату, — обізвалась Аліса, підійшовши до ілюмінатора в кают-компанії, — ти не вмієш із ним розмовляти. Він тебе боїться.
— А тебе не боїться?
— Мене ніякі звірі не бояться, — відповіла Аліса. Вона тримала на руках металеву кицьку на коліщатках, і кицька все намагалася лизнути Алісу в ніс холодним масляним язиком. — Говоруне, любий, скажи нам, ти свого господаря на цій планеті залишив?
Говорун прислухався до Алісиних слів і відповів голосом Другого капітана:
— Остерігайся міражів. Не довіряй їм. Але придивляйся уважно.
— Ну от, пришелепуватий твій птах, — мовив я спересердя. — Його про планету, а він про міражі!
— Побачимо, — відповіла Аліса.
За ілюмінатором пішов дощ. Він був несильний, але од вітру струмені дощу вгиналися і періщили по обшивці “Пегаса”. Навіть дивитися на цю планету було незатишно. Наставав тужливий, довгий вечір.
— Гаразд, — сказав Полосков. — Усе одно сьогодні вже пізно ви лазити назовні. Нумо вечеряти і спати.
Після вечері Аліса позаганяла металевих кошенят у клітку, взяла книжку і всілася на диванчик у кают-компанії. Я вкотре вже пішов шукати алмазну черепашку, яка знову втекла, щоб вона чого-небудь не накоїла. Полосков із Зеленим теж робили свої справи.
Так минуло години дві-три. Я вернувся в кают-компанію. Аліса досі ще читала. У кают-компанії було тепло і по-особливому затишно, бо за ілюмінатором так само завивав вітер, хоч дощ і перестав.
Я підійшов до ілюмінатора й поглянув у напівморок. Рівнина була слабо освітлена двома повними місяцями. І враз я закляк від здивування.
Долиною до нашого корабля поволі йшло кілька чоловік. Це були саме люди, без скафандрів, у химерному одязі. Вони захоплено розмовляли між собою і, здавалося, зовсім не помічали корабля. Я сказав тихо:
— Алісо, дивись.
Аліса кинула книжку на диван і підбігла до мене.
Люди підійшли ближче, і можна було розгледіти, що вони одягнені в камзоли, на головах у них капелюхи з широкими крисами, а поверх камзолів — короткі широкі плащі. Чоловіків було четверо. За ними спроквола, мовби знехотя, йшла жінка з розкішною зачіскою і в широкій сукні до землі. Чоловіки жваво розмовляли, жінка мовчала.
— Алісо, це не галюцинація? — спитав я, не вірячи своїм очам.
— Ні, — відповіла Аліса. — Не злякай їх. Я їх знаю.
— Селезньов! — загримів раптом над вухом динамік. — Селезньов, ти не спиш?
Я пізнав голос Полоскова.
— Ти де? — спитав я.
— На містку. Подивись в ілюмінатор. Ти що-небудь розумієш?
— Дивлюся, — відповів я, — і нічого не розумію. Звідкіля тут бути людям?
— А я розумію, — обізвалась Аліса. — Я цих людей знаю.
Я обернувся до неї. Може, Аліса марить?
— Невже ти не пізнаєш, тату? — здивувалась Аліса. — Ну добре, ти, можливо, забув цю жінку, але другого чоловіка праворуч ти мусиш знати!
— Та ні ж бо! — відповів я. — Кажи, не муч!
— Другий праворуч — це Портос, — мовила Аліса. — Бачиш, він нахилився до д’Артаньяна, слухає його. Напевно, вони вирішили все-таки стратити леді Вінтер.
— Яку ще леді Вінтер! — закричав я. — Я збожеволію! Звідкіля тут Портос?
— Не знаю, — відповіла Аліса. — Та це вони. Це ж мушкетери короля. Якби це були гвардійці кардинала, ми б з тобою їх одразу відрізнили.
— Полосков, ти чуєш? — запитав я.
— Чую, — відповів Полосков спокійно. — По-моєму, Аліса каже чистісіньку правду. Гвардійців кардинала ми б з тобою одразу відрізнили від мушкетерів короля.
Тим часом четверо мушкетерів наблизилися до корабля. Я притиснувся носом до ілюмінатора, аби подивитися, що вони робитимуть далі. Мушкетери зупинились, і один із них, по-моєму, Араміс, красунчик із тонкими вусиками, граційно махнув рукою, просячи леді Вінтер іти вперед.
— Дуже цікаво, — сказала Аліса і стала навшпиньки, щоб зручніше дивитись униз. — Стратять вони її чи ні? Ти як думаєш, тату?
— Я вже нічого не думаю, — відповів я. — Полосков, може, трап спустити?
Аж тут мушкетери пішли далі, увійшли в стіну корабля і зникли.
— Вони крізь стіни ходять, — почув я розгублений голос Полоскова.
Капітана важко здивувати. Він бачив удесятеро більше, аніж щастить побачити за життя звичайній людині. Його не злякаєш ні Малим дракончиком, ні пузирями з Ієли, ні космічними піратами. Але мушкетерів короля, які проходять крізь стіни “Пегаса”, йому ще бачити не доводилося.
- Предыдущая
- 29/64
- Следующая