Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ставка більша за життя. Частина 3 - Збих Анджей - Страница 26
— Я повинен сказати вам, — нервово почав Плюш, — дуже важливу річ.
У цю мить пролунало два постріли, один за одним, на такій близькій відстані, що Клосс побачив вогняні спалахи у кущах над річкою… Плюш зойкнув і поточився: спочатку ніби ставав навколішки, а потім гепнувся обличчям у пісок… Клосс теж упав на землю, вихопив із кобури зброю і вистрелив не цілячись, — зрештою, він не знав, хто й чого напав на них. Вони стояли поруч, Плюш і він, обидва курили, обох було видно, але ж влучили в Плюша, а не в нього. Хто? Люди Конрада? Вони не могли знати про зустріч на пристані. Хіба що стежили за Плюшем, підозрювали його в зраді… Малоймовірно.
Клосс схилився над німецьким агентом, намацав пульс. Плюш був мертвий. Що ж, він заслужив на цей безславний кінець, але Клоссу від того легше не буде. В його присутності вбито агента німецької розвідки. Виправдатись буде важко, особливо якщо додати сюди ще й підозри Ганни Бойзель… Він обмацав кишені Плюша, дістав гаманець, цигарки, навіть кельнерський записник, — все це треба буде ретельно вивчити. Тіло залишив на землі. Знову виглянув місяць і вихопив із мороку річку, луки, мертву пристань…
Клосс повернув ключ у замку і ввійшов до своєї кімнати. Він був змучений, але не міг дозволити собі перепочинку: на нього чекала розмова з Ганною, її не можна було відкладати до завтра. Не засвічуючи в кімнаті, сів на ліжко. Які в нього шанси в цій грі? Йшлося вже не тільки про Конрада і зведені нанівець плани абверу, а й про себе самого.
Клосс заплющив очі й тієї ж миті почув:
— Запали світло, Гансе. — Голос Ганни Бойзель. Отже, вона була тут? Перш ніж схопитися і повернути вмикач, він подумав про валізи. Чи не було там нічого такого, що його б викрило? Ні, здається, ні. Безперечно, вона порпалась у його речах, і в кишенях костюмів. Пачка “Juno”. Всередині однієї цигарки був шифр. Необачно було залишити пачку в номері: це новий шифр, він ще не вивчив його напам’ять. А якщо зараз її застрелити? Це, безперечно, кінець, тоді вже можна йти лише до партизанів…
Він примружив очі, коли спалахнули лампочки. Ганна Бойзель була в кутку кімнати, повільно рушила до нього. Вона була в халаті…
— Ти не дуже чемно вітаєш мене, Гансе. Досі не можеш отямитись.
— Даруй, я дуже знервований.
— Що повідомив Плюш?
— Плюш нічого не повідомив, — відповів Клосс. — Плюш мертвий…
— Що? Яким чином?
Клосс докладно розповів про події на пристані.
— Я нічогісінько не міг вдіяти. Розумієш? Убивця зник у кущах — напевно, добре знав місцевість.
— І це говорить офіцер абверу! — вигукнула Ганна. — У його присутності вбивають агента! Кому ти сказав про зустріч із Плюшем?
— Тобі.
— Кому ще?
— Нікому, Ганно. Ти мені не віриш?
— Єво, а не Ганно! Навчися, зрештою. Ні, не вірю. Я не з учорашнього дня працюю в німецькій розвідці…
Вона полізла до кишені халату й поклала собі на долоню маленький пістолет. Бавилася ним, як іграшкою.
— Це міг зробити отой третій, — Клосс намагався бути спокійним. — Отой справжній зв’язківець із Берліна, що мав доступ до військового міністерства. Лише він.
Ганна мовчала.
— Сховай, — підвищив він голос. — Я не люблю, коли жінки граються такими цяцьками.
— А я люблю. Німецьким жінкам це до лиця. А може, ти мені ще скажеш, Гансе, що робив сьогодні на вокзалі?
Він розсміявся — це була єдина можлива реакція на її запитання, і сміх його вдався.
— Я люблю провінційні вокзали. Хіба в цьому є щось погане?
— І дуже любиш літніх чоловіків на вокзалах. Я раджу тобі, Гансе, будь зі мною відвертий.
— Я відвертий. Що ти, власне, хочеш? — Тепер він перейшов у наступ. — Я хотів би, щоб ти просто так приходила до мене — без цяцьок у кишені халату.
— Я не люблю втрачати довіру до своїх співробітників.
А тепер крик, лише крик:
— Хто дав тобі право так зі мною розмовляти? Користуєшся тим, що ти жінка?
Він таки змусив її відступити. Очевидно, її підозри були ще не досить вагомі.
— Ну, гаразд, годі, — буркнула вона. — У справі Плюша ми проведемо докладне розслідування.
— На коли ти домовилася з Конрадом? — атакував Клосс далі.
— Коли треба, мій любий, ти знаєш.
Вони почули стук у двері.
— Тепер ти сховайся до ванни, — сказав Клосс. Це був хоч якийсь, а реванш.
На порозі з’явився капітан Больдт, той самий Больдт, що брав участь у їхній берлінській нараді в Лангнера. “Отож, Лангнер не довіряє навіть Ганні, — подумав Клосс, — коли присилає ще і його, а може, Больдт…” Ні, це здавалось абсолютно неправдоподібним.
“Хайль Гітлер” Больдта було приязне й радісне; Клосс навчився у Берліні розуміти різноманітні відтінки фашистського привітання.
— Ну, ти ж не сподівався, Клосс?
— Не сподівався, — відповів він одразу. — Ти приїхав мене змінити? Чи, може, якісь нові завдання?
— Ні те, ні інше, мій дорогий. Я приїхав просто відпочивати.
— Так, як і я?
— Не будь занадто підозрілий, Гансе. А де гарненька панна Бойзель? Я не знайшов її у кімнаті.
Ганна випливла з ванної кімнати.
— Я тут… — У її голосі не відчувалося ніякої тривоги.
Больдт схилився над її рукою.
— Гарний халатик, видно, що ви справді відпочиваєте… Мені треба поговорити з тобою, Ганно… Даруй, Клосс, що ми залишимо тебе самого.
Нарешті він сам. Сів біля вікна і, дивлячись на вхід до будинку відпочинку, подумав, що це, може, останній вечір у німецькому мундирі… Але він знав, що не здасться так легко, а втече лише тоді, коли не буде іншого виходу. Звісно, якщо буде ще змога тікати. Нащо приїхав Больдт? Може, Ганна вже щось донесла і, не довіряючи Клоссові, просила генерала допомогти? Чому Больдт захотів розмовляти лише з Ганною, а не з обома? Як Бойзель викладе Больдтові події на пристані?
Минуло два дні, а в нього самі невдачі. Він знав зараз не набагато більше, ніж коли тільки прибув до Ліска. А Мацей? Коли ж він з’явиться?
На безлюдній зараз алейці, що вела до міста, він побачив раптом знайомий силует. Старший радник Гебардт ішов кудись, дуже поспішаючи. За мить він зникне в темряві. Куди поночі зібрався пан Гебардт?
Клосс схопив кашкет і побіг сходами вниз. Він стежив обережно, чимдалі більше дивуючись, бо пан старший радник і не збирався йти до міста., Із шосе він повернув на путівець, що вів уздовж лук просто до лісу. З його боку це неабияка сміливість. Німець, що сам іде вночі до лісу в Генеральному Губернаторстві,— цього Клосс досі не бачив. А той, мабуть, чудово знав дорогу, бо йшов несхибно вперед, не спинявся на перехрестях, повернув праворуч, а потім піщаною стежкою дійшов до кількох забутих польових могил і тільки тут попрямував до лісу. Клосс міг тепер іти за ним на близькій відстані, чув навіть, як той важко відсапується. Пересунувши кобуру на живіт, він забув про втому, бо прогулянка чиновника міністерства пропаганди дедалі більше заінтриговувала його.
Стежка час від часу губилася в кущах, знову з’являлася й нарешті вивела їх на чималу галявину, зарослу густою високою травою. Місяць виплив з-за дерев, і Клосс, стоячи край галявини, бачив силует пана Гебардта, який, здавалося, справляв тут якийсь таємничий ритуальний обряд. Він підійшов до самотнього крислатого дерева, став навколішки, зірвав кору зі стовбура, потім випростався і, старанно відміряючи крок, рушив просто на Клосса, потім під прямим кутом повернув ліворуч, нарешті зупинився і з-під плаща щось дістав. Клосс не відразу впізнав у темряві звичайну саперну лопату. Старший радник скинув плащ і піджак, зняв капелюх і з запалом узявся копати. При цьому він голосно сопів і орудував лопатою так невправно, що Клосс ледве стримувався од сміху. Часом він переставав копати, ставав навколішки, гріб землю руками, ніби щось шукав… Потім починав копати трохи далі, але, як видно, даремно,
“Здається, я починаю дещо розуміти”, — подумав Клосс. І збагнув, що панові старшому раднику доведеться ще не раз повернутися на цю галявину, а він, Клосс, мусить про це знати. Бо особа пана старшого радника здавалася йому тепер надзвичайно цікавою.
- Предыдущая
- 26/60
- Следующая
