Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Зворотний зв’язок - Росоховатский Игорь Маркович - Страница 29


29
Изменить размер шрифта:

— Припиніть досліди! — якомога суворіше сказав я.

— Що ви? Що ви? — замахав він руками, і спалахи блискавок злились в нестерпному сяйві. — Жартуєте… Інтереси науки… Я тільки постараюся менше хвилюватися, щоб не було різних перепадів…

Я знав цю людину досить добре і розумів, що умовляння виявляться марними. “Необхідне негайне засідання президії академії, — подумав я. — Сьогодні ж. Зараз! Цілком погодитися з його гіпотезою зворотного зв’язку, намітити план дослідів…”

— Ви у всьому маєте рацію, — мовив я, і задоволена посмішка розбіглася віялом зморщок по його обличчю. Нараз затих вітер і останнім поривом розвіяв хмаринки…

— До побачення, ми проведемо позачергове засідання президії, — з небувалою люб’язністю говорив я. — Внесемо перевірку вашого припущення до перспективного плану…

— Дуже, дуже добре, — зраділо зітхнув Микола Миколайович. — Зізнаюсь, що перевантаження все ж таки даються взнаки. В останні дні щось непокоїть тиск. А торік навіть дійшло до інсульту, власне, мікро-інсульту…

— Інсульт? — шепочу я, задкуючи до дверей. — Інсульт? Тоді й сонце…

Він зрозумів причину мого переляку, поглянув на контактну пластину і заспокійливо мовив:

— До цього не дійде. Впевнений, що встигну відключитися від підсилювача.

…Люди здивовано озираються на мене. Ніколи в житті я не біг так швидко. Кімнатні капці скинув — босоніж легше. Час від часу піднімаю голову, щоб глянути на сонце, шепочу під ніс:

— Лише б не трапилось інсульту, лише б не трапилось чогось непоправного…

І мимоволі згадую східне прислів’я: “…Вмирає людина — гасне зірка…”

ЗМІСТ

БЕЗСМЕРТНИЙ

СПРАВА КОМАНДОРА

ВІДВІДИНИ СИНА

НЕПОТРІБНИЙ СПОГАД

МІСТ

КОМАНДИР

ПРИШЕЛЬЦІ З ІНШОГО ЧАСУ

МИТНИЙ ОГЛЯД

ЗА ПОРОГОМ ЧУТЛИВОСТІ

НЕУВАЖНІСТЬ АЛИКА СЬОМІНА

СТАРОВИННИЙ РЕЦЕПТ

ПОБАЧЕННЯ

НОТАТКИ ЛІКАРЯ БУРКІНА

ВЕРХОВНИЙ КООРДИНАТОР

КОМПРИЗРОЗ

ГОЛОВНА ВІДМІНА

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК