Сніг у Флоренції - Костенко Ліна - Страница 2

Вже стільки тих багать одгуготіло,

що мимоволі сядеш та й тремтиш.

Це — гра бісовська.

Перший монах

Що ти, посоромся!

Другий монах

Він десь отам сидить у блекоті.

Перший монах

Колись одна графиня барселонська

то навіть грала в шахи золоті.

Другий монах

Та бог з тобою, тихше, не мели ти!

Перший монах

Свята Тереза грала так, що ну!

Бувало, каже: сотворя молитви,

пора загнати в клітку сатану.

Другий монах

Ой, гріх!

Перший монах

Та скільки там гріха того?

Другий монах

Щось шapyдить.

Перший монах

Не наганяй страху.

Другий монах

А як застануть?

Перший монах

Чорта волохатого

я дам себе спіймати на гріху.

Другий монах

Так говорить ченцеві не пасує.

Франціск Ассізький прагнув німоти.

Магнітом слова, сказаного всує,

усяку нечисть можна притягти.

Перший монах

О, вже зоря засвічує лампаду!

Другий монах

О, наче хтось зітхнув віддалеки!

Перший монах

Та кинь боятись. То Мадонна Саду

балакає з Мадонною Ріки.

Другий монах

Щось пролетіло. Чорне, як ворона!

Перший монах

Та вгомонись, кажан або коти.

Другий монах

Щасливий ти, тобі усе Мадонна.

Мені ж усе ввижаються чорти.

Свят-свят, це він. Диви, он причаївся!

Перший монах

Кажу, кажан. Крилом десь ворухнув.

Другий монах

Я ж відчуваю. Грішників наївся,

бо в шию так смолою і дихнув!

(Прошелестів над яблунями вітер. Щось пирснуло в кущах, захихотіло)

Другий монах

О, чуєш, чуєш, він іще й сміється!

Ходім, бо тут дограти не дадуть.

Перший монах

А що ж йому, чортяці, зостається, —

ти так боїшся, що він мусить буть.

(З кущів виходить Чортик волохатий і, помахавши хвостиком грайливо,

з цікавістю спостерігає гру)

Другий монах

(нажахано, з докором)

Накликав чорта словом необачним.

Ой, наче щось скубнуло. А тебе?

Перший монах

Я не боюсь, то я його й не бачу.

А ти тремтиш, то він тебе й скубе.

(Підкрався Чортик, віхтиком хвоста полоскотав лякливого за вухом)

Другий монах

(увесь омлівши, злякано, ледь чутно)

Ну, чи не взяв би його прах, —

він довго буде ще мене страхати?

Перший монах

А може, навпаки, це твій же власний страх

утілився в щось чорне й волохате?

Другий монах

Причім тут страх? Ти давній казуїст.

Страх був би нереальніший хоч трішки.

А то ж диви, цілком реальний хвіст

і відповідно ратиці і ріжки.

Перший монах

Ну, хочеш, я пройду тобі крізь нього.

Що, пересвідчивсь, де він, де він, де?

(Ступнув до Чортика, той спритно увихнувся,

і знов — для боязливого він є, небоязкий його не помічає)

Другий монах

Людських личин у сатани премного.

Брат Домінік на розвідку іде.

(Ховають шахи в тайничок оправи і, швидко розгорнувши фоліант,

один з Монахів нібито читає.

А Чортик миттю видерся по сходах, сублімувався десь між риштувань)

Брат Домінік (наблизившись, суворо)

Що бачу, браття? В час, коли всі ми

возносимо молитву, — ви в садочку!

Перший монах

Я тут читав Давидові псалми,

а цей достойник грівся в холодочку.

Другий монах

Так, так, я так.

Перший монах (тихо)

Ти менше озивайсь.

(Уголос)

Брат Домінік, у всіх свої таланти.

Брат Домінік

Я добре знаю, декотрі із вас

запретну гру ховають в фоліанти.

(Помацать хоче шкіряну оправу)

Перший монах (обурено)

Брат Домінік, я ще раз вам кажу.

Де більш гріха, я ще подумать мушу, —

чи в книзі тій, що я в руках держу,

чи якби я заглянув вам у душу!

(Закривши фоліант демонстративно, з ображеною гідністю іде.

За ним і другий, підбігцем, хоч старший)

Другий монах

Ой, донесе! От бестія цибата.

Казав: ходім, а ти все ні та ні.

Перший монах

Та він щоночі — шась,

йому ж не до абата.

Йому ж аби проскочити у дірку в бузині.

Брат Домінік

О боже правий! За що така злоба?

Ти ж клеветою осквернив уста.

Сновидець я. Не гріх це, а хвороба.

Якщо й ходжу вночі, то неспроста.

В роду у мене всі вночі ходили.

Яка там дірка? З даху на карниз.

І всі були не те, що ти — худими.

І жоден предок не звалився вниз.

А ви, гладкі яриги, пудофети,

важкі на мисль, глухі на солов’я, —

ти ви ж вночі усі як захропете,

хіба ж на місяць дивитесь, як я?!

Перший монах

Прегарні прачки на ріці Луарі.

Отож і місяць світить все туди.

Крохмальний чепчик, очі карі,

і руки аж рожеві од води!

Брат Домінік

Мій слух терзають натяки гріховні.

Мені, ченцеві, чи до прачок тих?