Роксоляна - Назарук Осип - Страница 70

Вкінці почуваюся до обов'язку зложити найщирішу подяку за пересилання наукових книгзбібліотек Наукового Товариства імені Шевченка, університетської й Оссолінеум у Львові, котрі потрібні були до опанування матеріялу для виконання сеі праці, та за вказівки при вишуканню потрібних книг і мап до історії турків і кримського Манату з бібліотек у Відні — двом особам, котрі тепер знаходяться на большевицькій території і котрі, коли б я назвав їх імена, могли б там мати прикрості, навіть за колишні «взаємини з контрреволюціонерами».

Румілі — турецьке слово — Рум-ілі — край римлян або византійців, котрі називали себе ромеї, а не византійці і не греки. «Румілі» — се була європейська територія Туреччини (з виїмком Албанії, Босни й Мореї), під одним беглербегом, що резидува» звичайно в Софії. (Т. зв. Східну Румелію виділено щойно в 1878 р., вона мала 32 594 км і столицю Філіпополь). Румілі не треба мішати з Ромунією.

Селямлік — турецьке слово, утворене правдоподібно від арабського «селям» (мир, спасения, привіт). Перше його значіння — авдієнція, послухання, нарада, дальше: кімната і палата, доступна тільки для мужчин, в котрій відбуваються приняття й ділові наради. Слово «селямлік» мало ще і локальне, стамбульське значіння, а саме: означало воно торжественну їзду султана в п'ятницю до мощеї з військовою парадою.

Анатолі, або Анадолі — турецьке означення Малої Азії. Слово се походить від грецького «анатолє» — вихід, ранок, звідси «країна Сходу», розуміється сонця.

Султанка — такого поняття турки не знали, у них була тільки жінка султана. В повісті уживав я слова «султанка» в приміненню до Роксоляни, котра була виїмково впливова жінка султана.

РОДОВІД СУЛЕЙМАНА ВЕЛИКОГО

1. СУЛЕЙМАН I — помер 1231

2. ЕРТОГРУЛ 1231 — 1288

3. ОСМАН[107] 1288 — 1326

4. УРХАН 1326 — 1359

5. МУРАД І 1359 — 1389

6. БАЯЗЕД І 1389 — 1402

7. МАГОМЕД І 1403 — 1421

8. МУРАД II 1421 — 1451

9. МАГОМЕД II 1451 — 1481

10. БАЯЗЕД II 1481 — 1512

11. СЕЛІМ І 1512 — 1520

12. СУЛЕЙМАН ВЕЛИКИЙ 1520 — 1566

Повість сю писано в часі великої війни і революції, ни Україні й на еміграції, у Львові, в Кам'янці на Поділлі, у Благодатній чи Херсонщині, у Відні й Філадельфії в Америці, в pp. 1918 — 1926, у значних відступах бурливого часу, разом з іншою історичною, ще не печатаною повістю «Проти орд Джінгісхана», а перероблено у Львові в pp. 1927-1929.

[1]

Автентичний опис обіду. — Тут і далі приміт. автора.

[2]

Meatus Tartans, Via Nigra, по-турецьки Керван Йолі Шлях сен мав ще й інші імена так у нашого народу, як і в чужих.

[3]

Автентичне повір'я нашого народу про татар.

[4]

3 оглядів естетичних не подаємо тут описів іще далеко гірших знущань над полоненими, котрі стверджують автентичні жерела очевидців.

[5]

Вірменський оклик.

[6]

Дефтердар — генеральний поборець податків. Дефтердарів було рівночасно більше. Були се дуже впливові люде.

[7]

Кафа, тепер Феодозія, де тоді продавали невольників і невольниць на великих торговицях.

[8]

Автентичне, як і інші описи з недолі невольниць на Сході.

[9]

Автентичне.

[10]

Розуміється, тільки Бог Аллаї.

[11]

Везир — міністр. Великий везир — премієр міністрів

[12]

Селім I. (Батько Сулеймана Великого) — знаний в турецькій історії під іменем: «Грізний» і «Жорстокий». Уже батько Селіма Баязед пустошив українські землі аж поза Самбір і Перемишль. А Селім побідив Персію та загорнув Сирію і Єгипет, де на його приказ утопили турки в Нілі 20 000 полонених мамелюків. Селім поводився жорстоко і з найближчими родичами. Помер наглою смертю в подорожі 1520 р.

[13]

Аллагу Акбар! — Боже всемогучий!

[14]

Iсторичні дані про Сулеймана і рід його: Сулейман В. царствував 46 літ (1520-1566). Скоро по вступлению па престол пішов війною проти Угорщини і показався відразу грізним сусідом християнського світу та дуже здібним вождом. Він здобув Білгород над Дунаєм та всі околичні замки, скрізь витинаючи впень залоги, подібно як його батько. Папа Лев Х голосив раз у раз круціяти проти нього. В рік опісля обляг Сулейман в силі 300 воєнних кораблів зі 100 000 війська остров Родос і здобув його від Лицарів св Iоанна (відомих опісля під іменем Мальтанських) по тяжкій 5-місячній облозі, признавши їм за хоробрість почесну капітуляцію (вони боронилися поки їм стало пороху). В другім поході проти Угорщини побив її короля Людвика II під Могачем і страшно знищив угорську армію та весь край здовж Дунаю. В р. 1529 пішов війною проти Австрії, обступив Відень і довго бив у ту кріпость з 300 гармат. В тім поході товаришила йому його жінка Роксоляна. Золоті намети її стояли в селі Сіммсрінгу. (Тепер Хі округ Відня). Вдоволився потому щорічним гарачом від Фердинанда в сумі 100 000 золотих дукатів. Опісля пустошив береги Iталії. Армію мав поверх півміліонову і 15 000 гвардії яничарів дуже здисциплінопаних. Доходи його виносили коло 500 мілюнів аспрів річно. Силі його не було рівні в цілім тодішнім світі. Був твердого характеру, відважний, робучий, розумний і справедливий, раз даного слова все вірно додержував. Любив молитву (сам укладав побожні псальми), лови і війну. Се перший монарх нових часів, що з державної каси виплачував постійні значні платні ученим, поетам і артистам. Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний, в поведению самостійний. Не підлягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, «невольниці з руської країни», з котрою жив у моногамії — одинокий зі всіх султанів. Але тій одній улягав страшно. Під впливом її тонкої хитрості казав на своїх очах удусити дорослого і здібного, первородного сина свого від першої жінки, Мустафу — в переконанню, що він «заговірщик», хоч той був невинний. Цілі полки турецького війська так плакали на похороні Мустафи, аж заходилися з плачу. Убиття сина було одиноким поганим ділом найбільшого законодавця Турків-Османів. Але й воно було доконане в добрій вірі, що карає руїнника права і держави. Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксоляну, котру любив аж до її смерті. Вона осягнула свою ціль: забезпечила трон султанів свому синові Селімові II. Але ще побачила на нім палець Божий як на престолонасліднику: він розпився (Селім Софт — п'яниця). Від нього зачалася руїна сильної держави Османів. Син Сулеймана і Роксоляни, Селім II царствував несповна 9 літ (1566-1574) і помер з надмірного пиянсіва и уживання життя, оставивши 10 синів. По нім царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад III (1574-1595), чоловік людський, але слабої волі, яку одідичив по батьку-алкоголіку. Бачачи се й побоюючись замішань у державі, рада улемів постановила для забезпечення кдиновласія перевести безоглядно стару, але жорстоку засаду турків: вимордувати всіх братів султана. 18 годин опирався їй у диспуті султан Мурад III, вкінці уляг зі слезами в очах і начальникові німої сторожі подав своєю рукою 9 хусток, щоб удусила його 9 братів, що й сталося. По нім царствували дальші потомки: Магомет III (1595-1603), Ахмед І (1603-1617) і т.д. Ні оден не осягнув уже могутності Сулеймана, але сприт їх прабабки проявився ще не раз у її потомстві.