Ли Харпер

Роман «Убить пересмешника...», впервые опубликованный в 1960 году, имел оглушительный успех и сразу же стал бестселлером. Это и неудивительно: Харпер Ли (1926–1975), усвоив уроки Марка Твена, нашла свой собственный стиль повествования, который позволил ей показать мир взрослых глазами ребёнка, не упрощая и не обедняя его. Роман был удостоен одной из самых престижных премий США по литературе — Пулитцеровской, печатался многомиллионными тиражами. Его перевели на десятки языков мира и продолжают переиздавать по сей день. «Убить пересмешника...» — это роман о нравах. Действие его точно локализовано во времени и в пространстве: провинциальный городок в Алабаме — Мейкомба — в середине 1930-х гг., то есть в пору тяжёлой экономической депрессии. Здесь показаны основные социальные группировки-богатые землевладельцы, негры, работающие на них потомки плантаторов, преуспевающие или бедствующие, но сохраняющие «благородные понятия», манеры и претензии, бедняки, именуемые в просторечии «белой швалью». В тексте романа фигурируют непременные деятели провинциальной Америки — судья, шериф, учитель, доктор, адвокат. Они олицетворяют власть, духовную и светскую, закон и дух стабильности, хотя и подвержены традиционным предрассудкам, социальным и расовым предубеждениям, подобно всем прочим обитателям Мейкомба.

Сучасна американська письменниця Гарпер Лі (народилася 1927 року) за фахом юрист. І герої її роману так чи інакше зв'язані з боротьбою за права кожної чесної людини — незалежно від кольору її шкіри — за право на спокійне життя, на працю, відпочинок. Адвокат Аттікус Фінч, справедлива і чесна людина, не тільки захищає ці права на суді, він намагається прищеплювати своїм землякам і передусім молоді почуття поваги до людських прав. Він виховує своїх дітей чесними і мужніми, непримиренними до будь-якого пригноблення людини людиною, до всякого насильства і несправедливості. Дія твору розгортається в невеличкому американському містечку у середині 30-х років, але проблеми, порушені в ньому, виходять далеко за межі цього містечка, вони набувають загальнолюдського значення. Вони не застаріли й сьогодні. Роман «Убити пересмішника...» перекладено більш як на десять мов світу. Українською мовою виходить уперше.