Логвин Юрий

«Таємниця одного дiаманта» – роман про часи, коли арабськi воїни почали очищати свою землю вiд лицарiв-хрестоносцiв. Але їм заважали мiжусобицi феодалiв та дiяльнiсть секти вбивць-асасiнiв. Ця глибоко законспiрована секта, заснована на рабськiй, фанатичнiй покорi рядових бiйцiв, наводила жах на весь Близький Схiд. Вождi-шейхи з наполегливiстю одержимих прагнули до релiгiйного панування та накопичення незлiченних скарбiв. Для цього вони використовували убивство й грабунок, отруту й наркотики, торгiвлю живим товаром. Свiдком усього цього й став юний мандрiвник Алi…

Автобіографічні замальовки знаного художника і письменника розкривають подробиці життя літературно-мистецької богеми другої половини ХХ століття. Письменник пропонує нам художні замальовки в чотирьох жанрах: натюрморт, пейзаж, портрет – і, звичайно ж, оголена натура, яку від юних років автор прагнув зафіксувати у своєму альбомі.

Під час великої розбудови Києва князем Ярославом Мудрим до Києва з глухих деревлянських лісів вирушають парубок із малим племінником. У дорозі та в стольнім граді на них чекають несподівані пригоди. Проте оповіді про звитяжних предків надихають долати будь-які перешкоди у цих та подальших мандрах.

Чи знайдеться другий такий фартовий картяр — сумнівно. А такий коханець — й поготів. Він тримає слово і тримається козацьких звичаїв. Зачувши його, велетенські сторожові пси кидаються навтьоки. А коли він веде слід, людоловам не сховатись від безжальної кари. Друзі кличуть характерника Баламутом, а вороги — Шайтаном. Та до чого веде затятого відчайдуха таємниця смерті останнього рукоположеного лицаря — діда Пацюка? Вражаюча історична реконструкція. Легка і захоплива оповідь, сповнена справжніх характерницьких таємниць, дарує кілька годин невідривного задоволення. У 2007 році Юрій Логвин за цей твір став дипломантом літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «романи».

XVI століття принесло Європі відкриття заморських земель, нескінченні релігійні війни, заколоти, повстання та змови, зради і безжальне нищення переможених. Та час народжував не лише кондотьєрів Кортеса, отруїтельку Марію Медічі, царя-садиста Івана Грозного та його опричника Малюту Скуратова. У кривавому вогненному вихорі тих часів гартувались душею і тілом козаки-відчайдухи, славні лицарі Запоріжжя. Що час був шалено жорстокий, то й герої несли в собі його ознаки: неймовірну відвагу, затятість, наполегливість і часто-густо повну зневагу до своєї смерті і чужого життя. Саме про такого козака — Омелька — і розповідає тетралогія Юра Логвина «На козаку нема знаку?».